Вовк Самітник: СУМНІ РОКОВИНИ

Саме в цей день сталась найбільша трагедія не тільки України, а й усього людства – вибух на Чорнобильській АЕС. Причиною катастрофи прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який викликав два вибухи. На щастя (якщо можна так сказати), вибухи були не ядерними, а хімічними — наслідок перегріву реактора і накопичення значної кількості пари. На момент вибуху в реакторі знаходилось близько 200 т урану. Було зруйновано обшивку, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.

Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі.

— А я кажу, світишся! — впівоберта вигукнув старший Петрусь, очолюючи зграйку дітей, що жваво крокуючи вели Андрійка «за гаражі».

— Та не свічуся я… Я знаю. Я бачив!..
— Пхе, бачив він!
— А ми не бачили!..
— Чесне піонерське! Не свічуся… — сльози по-зрадницьки бриніли в голосі хлопчика.
— Ха! «Чесне піонерське»!
— Ха-ха! Наталі Олегівні в класі розкажеш!.. — докинув Діма із шрамчиком на вилиці.
Діти зареготали.

— Я не свічуся!.. — сльози не втрималися і приречено покотилися з обидвох нажаханих очей хлопченяти.
— Усі «чорнобильські» світяться! — твердо відрізав Ромко.
Репліку рудого Ромка гаряче підтримала вся юрба малолітніх кривдників.
— А батя ще в «Техника-Молодёжи» про це читав. Мені показував! — додав Ігор з м’ячем.
— Я не сві…свічуся…
Зізаду бідного школярика підпихали парочка жвавих братчиків, також знаменитих на районі шибайголів і «двієчників».
— Ось зараз і переконаємося, — весело докинув котрийсь із них.
— Світишся, світишся. Бо чого тоді боїшся, га? — по-жіночому підступно вдарила по найболючішому найкрасивіша дівчинка на світі Оленка. І поправила собі волоссячко за вухо. Її прекрасний тихий голос стьогнув наче батогом. А вона так подобалась Андрійкові! Ще з «першого дзвоника» нової школи…

— А якщо світишся, то тебе доведеться залити у бетон! Не знав?! Мій дядько працює на екскаваторі. Він риє такі квадратні ями там за трасою. Туди вкидають тих, хто дуже світиться, все шмаття їхнє теж вкидають, портфелі… Потім приїжджає бетономішалка і заливає бетоном! Знаєш скільки вже тих ям нарили? Сто! — кремезний Петрусь по-господарськи окинув оком територію закинутої автобази.
Прийшли.
Зблідлий Андрійко рвучко шарпнувся:
— Я не хочу в бетон…
— Всі так кажуть, — авторитетно закопилив губу Петрусь і безцеремонно накрутивши Андрійкову курточку на кулак, поволік його у прочинений льох старого темного гаража.

 

Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опроміненими, близько 155 тис кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км – сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору.

Уряд СРСР, очевидно, намагався приховати цю трагедію від світу через нав’язливу ідею секретності. Та не вдалося. Наступного дня у Швеції відзначили аномальне підвищення рівня радіації. Так було визначено, що в Україні сталось щось жахливе.

Перше офіційне повідомлення в СРСР зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже не повідомлялось про масштаби проблеми. Склалось враження, що загрози немає, а проблема локальна. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, викликану Чорнобильскою аварією, а радянські майже нічого про це не говорили. Хоча саме в цей час у всіх містах СРСР готувались паради і демонстрації на честь 1 травня.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *