Олексій Роговик: Facebook-фідбеки з приводу головних подій для України (27 лютого — 5 березня 2017 року)

Фото: Роман Насіров в суді

Внутрішня політика

Порошенко – не Путін, а українці – не росіяни

Після «собачих будок», «нерозхитування човна», «помахати прапорами і покричати» і інших заяв Порошенка, остаточно стали зрозумілими дві речі. По-перше, Порошенко мріє стати українським варіантом свого бізнесового та політичного партнера Путіна. Він хоче обкрадати і контролювати країну без політичних чи інших обмежень. Гарант повністю перейшов на лексику і риторику Путіна та мріє про те, щоб перейти до його фірмової політики. По-друге, Порошенко чітко позначив ким він вважає народ України. Лідер БПП (Будки Петра Порошенка) констатував, що усі ті хто за життя не зміг накрасти мільйони і роками перебувати при владі – це ніби якийсь пил під ногами та пусте місце. Він констатував, що усі хто виступає проти нього (тобто більшість українського народу, блокадники, воїни АТО) – ніби розумово відсталі нероби та нікчеми. 20 лютого ніби-то лідер країни вказав українцям де, на його думку, наше місце (серед кліток гетто у оточенні поліції та нацгвардії), а тепер він вказав нам ким він хоче вважати себе і ким він вважає кожного з нас. P.S. Порошенко ще не зрозумів, що він не Путін, а українці – не росіяни.

Псевдокоаліція псевдовлади

Якщо проаналізувати голосування народних депутатів з приводу п’яти ключових проектів рішень 23 лютого (про фінансову поліцію, заочне засудження та аудитора НАБУ), то стає зрозуміло, що на сьогодні у коаліції перебуває фактично 223 депутатів, а, отже, коаліції не існує.

У «Блоці Петра Порошенка» 140 депутатів. З них більшість рішень 23 лютого не підтримали 7 депутатів: Наєм М., Лещенко С., Заліщук С., Продан О., Новак Н., Голуб В., Кривохатько В. Отже, 133 депутатів фактично входять від фракції до коаліції.

У «Народному фронті» усі 81 депутатів фракції фактично входять до коаліції.

З позафракційних депутатів однозначно входять до коаліції Герега О., Деркач А., Геращенко І., Микитась М., Парубій А., Шевченко В., Шевченко О. та швидще за все входять Міщенко С., Дідич В. та Дубінін О. Отже, від позафракційних до коаліції фактично входять 10 депутатів.

133 + 81 + 10 = 224

«Коричнева ковдра» правосуддя для Насірова та влади

Голові ДФС Насірову вручили підозру, а проти міністра енергетики Насалика відкрили кримінальне провадження. Тепер ще аналогічні дії вчинити до президента України, майже всього складу уряду, половини парламенту, усіх олігархів, сотень суддів, прокурорів, фіскалів, ключових банкірів чинного режиму Порошенка, а також усіх ключових чиновників режиму Януковича. І тоді можна буде вважати що надія на нову Україну відродиться. І звичайно закріпити цю надію реальними покараннями для корупціонерів та злочинців. Безвідповідальність вбиває надії.

Після «сповіді» з військовим прокурором Матіосом «кардіоподатківець», «міокардовий дефеесівець», «конкурент ДіКапріо» і «модель коричневої ковдри» Насіров не встав. Отже, для того щоб ця «спляча красуня» встала необхідний «поцілунок від принців» вищого рангу. Або Порошенко, або якийсь олігархич (до прикладу Ахметов), або голова НАБУ Ситник.

У машині медичної допомоги, де був Насіров (бо вже винесли), обговорювали напевно різні теми (може і не домовились):

— скільки мільярдів коштує, щоб відкупитись від українського правосуддя і відповідальності за корупцію

— скільки мільярдів коштує, щоб Насірову дозволили втікти з України як і його другу Онищенку

— скільки коштує псевдозамінування засідання суду, псевдо медичні висновки і операції і інші способи відтягування в часі, що не дозволять обрати міру запобіжного заходу для Насірова

— який компромат Насіров може виливати, а який не може (бо один компромат важливий щоб залякувати політичних опонентів і «друзів» Порошенка, для цементування коаліції чи уряду, а інший може бути інструментом для тиску на самого Порошенка і його команду. Насіров — бездонна бочка компромату на себе і половину чинної влади).

Усі хто уважно спостерігають за справою Насірова не повинні забути декілька моментів. По-перше, повну політичну та юридичну відповідальність за попередні корупційні дії Насірова несе Блок Порошенка та Народний Фронт Яценюка. Самі його породили і самі повинні нести відповідальність за «гідного члена» власної команди, що підгодовував схемами і преференціями коаліцію і її олігархічних партнерів. Якщо хтось не помітив, то зверніть увагу на вчорашні дії депутатів БПП Загорія, Третьякова та Давиденка, що перешкоджали НАБУ. По-друге, усі ключі для маніпуляцій і рішень, що можуть відтягувати, або унеможливити відповідальність Насірова, лежать у адміністрації Президента. Бо зараз все залежить від медичних інтриг Феофанії (що підконтрольна Державному управлінню справами) та Солом’янському суду (а судову гілку в нас контролює президент Порошенко). Якщо стане зрозуміло, що мав місце умисний саботаж справи від НАБУ, то відповідальність за «відмазування» Насірова буде нести і цей антикорупційний орган. Тому варто уважно спостерігати за черговим індикатором-вироком для цієї влади.

Українські контрасти фінансової несправедливості

Справедливість контрастів по-українськи. Ахметов продовжує сидіти на своїх активах розміром у 3,66 мільярдів доларів. А в Україні: а) з 1 березня 2017 року піднялися тарифи на електричну енергію відповідно до прийнятого раніше плану. Порівняно з квітнем 2015 року тариф на електроенергію зріс у 3,5 разу, б) в Україні в минулому році було відремонтовано лише 1% автомобільних доріг. 95% українських доріг залишаються в непридатному стані. До чого тут Ахметов і йому подібні? До того, що саме завдяки схемам таких як Ахметов окремі групи українських тарифів є необґрунтовано завищеними. До того, що саме завдяки схемам таких як Ахметова в Україні не перший рік відбуваються масовий дерибан бюджетних коштів та коштів державних підприємств.

Про санкції проти присвоювачів активів

Порошенко закликав ввести санкції проти осіб, які незаконно присвоюють українські активи. Так розумію, що Порошенко говорить не тільки про терористів і агресора, але й про незаконне присвоєння активів українськими олігархами. І рейдерами-бандитами. І рейдерами-бандитами при минулій і теперішній владі. І про незаконне присвоєння надр, землі, природніх та енергетичних ресурсів.

Блокада як ефективний інструмент захисту національних інтересів

Блокада окупованого Донбасу вже успішно досягла половини цілей. Договорняк влади з російським агресором, терористами та західними протекторами майже зірвано. Попереду лише юридичне закріплення зриву цього договорняка — визнання Донбасу окупованими територіями з усіма випливаючими з цього юридичними наслідками. І раз блокада виявилась таким успішним інструментом громадського захисту інтересів України, то є імовірність, що будуть виникати «блокада Насірова», «блокада центральної Будки країни», «блокада збанкрутілого парламенту», «блокада непрофесійного уряду», «блокада проросійських політичних, бізнесових, інформаційних осередків держави-агресора».

Паспортна небезпека від Артеменка

Артеменко заявив, що має громадянство Канади і не тільки. Додав, що близько 17% українців мають подвійне громадянство і що близько 100 народних депутатів мають подвійне громадянство. І зареєстрував у Верховній Раді законопроект про зміну норми щодо подвійного громадянства. По-перше, усі особи, що мають громадянство іншої держави повинні бути позбавлені громадянства України, або терміново позбутись іншого громадянства, щоб зберегти українське. Інше громадянство сьогодні – це підготовча форма для агресії проти України (для РФ) і підготовча форма для розпалювання сепаратистських настроїв у окремих регіонах. По-друге, єдиним варіантом існування подвійного громадянства є встановлення спеціальних режимів з конкретними державами, що не загрожують національним інтересам України.

Зовнішня політика

Конфлікт громади та владо-олігархату на блокаді

Приблизно так відбувається дискусія з приводу протидії блокаді Донбасу:

Ахметов: Товариші. Та ж робіть вже щось. В мене підприємства відбирають. Разом ту схему затіяли, разом про «кришу» від РФ домовлялись, разом протягували Роттердам+, разом ділили прибутки з схеми. А як же спільна відповідальність?

Порошенко: Схеми спільні, а відповідати буде кожен по-своєму. Мені і так важко робити імітацію реформ, імітацію коаліції, імітацію незалежності від зовнішнього тиску. Бачив що творилось в Києві? Прийшлось 9000 бійців зігнати. Мені проблеми на Банковій через твої схеми не треба.

Аваков: Дуже правильно Рінат каже. Якось не поняттям живемо, Петре. Всі з одного місця годуємось. Мусимо підтримати партнера у важку хвилину. В кінці кінців мені взагалі не складно. Даю команду і швиденько ті всі проблеми розжену і зачищу. Лиш би була згода і прикриття.

Порошенко: Не мав жодних сумнівів, Арсене, що ти маєш талант і бажання створювати мені проблеми. Але сьогодні ми з тобою як два п’яниці, що сперлись один на одного. Якщо впаду я, то падати ти будеш разом зі мною. Тому давай до раціональних пропозицій.

Гройсман: Мені це все не підходить. Я тут маю показувати як керувати державою, а займаюсь низькосортною пропагандою з вибілювання Ваших схем. А доля моя не така велика, щоб я так напрягався.

Ахметов: Так робити що будемо? Як будемо захищати підприємства від Курченка?

Гройсман: Захищати як поняття не маю, але для того, щоб не виглядати ще гірше ніж виглядаємо зараз треба прийняти якесь рішення і попіаритись.

Аваков: Тоді я пропоную прийняти постанову Кабміну. Що нічого б не змінювала і не врегульовувала. І щоб у ній всі фрази були настільки загальні, що треба буде прийняти якийсь конкретизуючий документ у міністерстві Черниша. Колись. Будемо собі далі торгувати і робити вигляд, що торгуємо менше і що контролюється то більше. Згода? Згода.

Оскільки після прийняття так званих «рішень» уряду щодо «переміщення товарів з та на тимчасово підконтрольні території» нічого не змінилось, то цілком логічно, що блокада Донбасу має бути продовжена і розширюється (відкриття автомобільного блокадного посту Курахове-Мар’їнка). Вона має тривати до прийняття правильного законодавства про тимчасово окуповані території (до прикладу, як законопроект Оксани Сироїд) і запровадження повної державної блокади окупованих територій і повного припинення торгівлі з терористами. А використання владою жахливої трагедії з шахтарями для дискредитації блокади – це моральний злочин. P.S. Думаю варто вивчити досвід Ахметова з успішної протидії агресору. Виявляється йому вдавалось на окупованих територіях: а) зберігати українську реєстрацію підприємств до «націоналізації», б) відмовити окупанту в зміні юрисдикції підприємств після «націоналізації», в) лише у долі 15% працівників погодитись на «націоналізацію». Виходить, що або «націоналізація» — це піар-хід для протидії блокаді, або «грізні війська ДНР» не можуть захопити «супероборонні споруди» підприємств Ахметова.

Небезпечна ініціатива щодо статусу окупованих територій

Логіка законопроекту Мустафи Наєма полягає у спробі встановити додаткові зобов’язання та додаткову відповідальність для України, яких, як я вже довів і на основі документу Джордаша, в України нема. Тобто мова йде про зміщення акцентів і перенесення відповідальності з РФ на Україну, або розмивання відповідальності РФ і конкретизація нашої відповідальності.

У сукупності такі формулювання наражають Україну на небезпеку відшкодування усіх збитків для жителів окупованих територій, а також створюють умови для проведення місцевих виборів на окупованих територій (адже виборчі права так само підлягають гарантії в контексті положень законопроекту). У свою чергу у законопроекті Оксани Сироїд все чітко і зрозуміло: Україна має в межах можливостей захищати права людини, а усю відповідальність за порушення покладаються на РФ як державу-окупанта.

https://site.ua/oleksii.rohovyk/6460-tri-zagrozi-novoyi-zakonodavchoyi-initsiativi-schodo-okupovanih-teritoriy/

Спроби реанімації «кримського питання»

Протягом останніх декількох днів можна було помітити спроби реанімувати забуте українською владою «кримське питання». Питання «реанімації» піднімали:

а) посол Туреччини в Україні Йонет Джан Тезель (заявив, що тема деокупації тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу має активніше обговорюватися всередині України),

б) глава Меджлісу кримськотатарського народу, нардеп Рефат Чубаров (заявив, що питання звільнення Криму і Донбасу не можна відокремлювати одне від одного, необхідна єдина формула відновлення територіальної цілісності України і що «план Артеменка» є перевіркою «на вшивість» для українського суспільства),

в) заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз (заявив, що відкладання вирішення питань, пов’язаних з окупованим Кримом, його статусом (Кримськотатарська національна автономія), вже неприпустимо!) і що незважаючи на ті труднощі, в яких опинилася сучасна Україна, ми не повинні залежати від думки політиків, які барижать),

г) заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров (заявив, що в Україні потрібно прийняти закони про статус кримськотатарського народу і території Криму як національної автономії),

д) російські адвокати Марк Фейгін та Микола Полозов (звернулися до Ради з прав людини при президентові РФ із закликом до широкої політичної амністії кримчан).

А коли буде сутнісна та помітна реакція держави?

«Страусина зовнішня політика»

Поки інші держави продовжують висувати ініціативи і позиції з приводу українських проблем у нас продовжується неадекватна страусина логіка української влади у зовнішній політиці. У США напрацьовують законопроект про кодифікацію санкцій проти РФ. Європарламент закликає до посилення тиску на РФ через політичні переслідування українців. Канцлер Австрії Крістіан Керн та віце-президент Болгарії Іліяна Йотова виступають за перегляд, або скасування антиросійських санкцій. На додаток до цього, Польща і Британія запропонували Києву новий формат переговорів щодо Донбасу. Якою буде реакція влади на ці виклики і пропозиції? Прогнозованою. Ніякою.

Калейдоскоп брехні у справі Артеменка

Спочатку Артеменко каже, що ЗМІ США брешуть про його план і перекрутили його. За це ГПУ порушує проти нього справу про державну зраду. Далі Артеменко каже, що погоджував свій план з СБУ та з Ляшком. СБУ каже, що Артеменко бреше. Ляшко каже, що Артеменко бреше. Артеменко визнає, що був у Москві. Артеменко зазначає, що не погоджував своїх позицій щодо «мирного плану» з Льовочкіним, Бойком чи Сурковим. Артеменко бреше з приводу останніх? Думаю бреше. Думаю, що погоджував з Москвою і «Опозиційний блоком». І Ляшко думаю теж бреше. Думаю погоджував план Артеменка. І тому залишається лише одне питання: Чи погоджував цей план Порошенко? P.S. Дивним чином оголошені ідеї від Артеменка співпадають з ідеями запропонованими Василем Філіпчуком (подвійний суверенітет над Кримом, міжнародна перехідна адміністрація над Донбасом). А ідеї Філіпчука – деталізація і розвиток ідей Пінчука. Плани Артеменка і Пінчука мають одне джерело «походження»?

Саботаж гарантів Будапештського меморандуму

Рік тому МЗС скерувало ноти на проведення консультацій згідно з п. 6 сторонам-підписантам Будапештського меморандуму, і ми отримало такі відповіді: США не бачать сенсу проводити консультації без Росії; Великобританія надала згоду на проведення консультацій; КНР і Франція погодилися на консультації при збереженні формату. По-перше, це все, що треба було знати про адміністрацію Обами. По-друге, на жаль, українська влада сьогодні не піднімає питання про відновлення Будапештських консультацій перед адміністрацією Трампа. Особливо нерозумно це в контексті того, що Мінські домовленості знаходяться у повному «глухому куті». І поки українська влада ніби-то стоїть на місці «безальтернативності» РФ вживає заходів, що цей «глухий кут» розвивають (визнання документів ОРДЛО, визнання рубля основною валютою на території ОРДЛО). Останні події доводять, що українська влада топчеться на місці лише публічно і на практиці просто відкидає міжнародні формати вирішення питання деокупації. На ділі у простір вкидаються різні плани «капітуляції» перед агресором: від планів Пінчука, Філіпчука та Артеменка і до законопроекту про статус окупованих територій від Наєма. Усі ці плани передбачають впровадження внутрішньоукраїнських рішень, а на ділі великий «договорняк» у інтересах зовнішніх гравців (як Заходу, так і РФ).

Міжнародна підтримка «з принципу»

Незважаючи на політичну турбуленцію в США (через «російські побачення» генпрокурора Сешнса, радника Флінна та навіть зятя Трампа Кушнера) та у Європі (передвиборчі баталії в ФРН та Франції), Захід продовжує підтримувати Україну не уособлюючи її з корупційною та збанкрутілою владою. ФРН, Британія та Японія підтримали продовження санкцій проти РФ, а американський сенатор-демократ Менендес вніс резолюцію, що закликає адміністрацію Трампа не послаблювати санкції. ЄС продовжив санкції проти Януковича і його оточення. Також у США: а) Комітет з асигнувань палати представників Конгресу підготував проект оборонного бюджету, в якому пропонується виділити $150 млн на підтримку ЗСУ, б) тимчасово повірена у справах США при ОБСЄ Кейт Бернс наполягає на звільненні з російського ув’язнення українських політичних в’язнів, в) Держдеп повідомив у черговому щорічному звіті про становище з правами людини у світі, що в Україні найбільші порушення прав людини сталися у зв’язку з конфліктом на сході України і окупацією частини українського Донбасу.

Збанкрутіла російська «нація»

Нове опитування росіян від Левада-Центру дозволяє зробити грунтовний висновок. Тепер зрозуміло чому росіяни «глушать бояришник» і сліпо вірять путінському зомбоящику – російському народу нема чим пишатись у 21 столітті і він збанкрутував як народ. По-перше, серед найбільших його сьогоднішніх гордостей «перемога у Великій вітчизняній війні». Тобто росіяни визнають що за більш ніж 70 років вони так нічого суттєвого і не досягли. По-друге, деякі росіяни все ж пробують шукати щось інше і знаходять «захоплення Криму» (напевно вони вважають досягненням економічні проблеми, посилення міжнародної зневаги і санкційного тиску на РФ), «провідну роль у освоєнні космосу» (напевно мова про рекордну за кількістю цифру аварій російських ракет і апаратів), «велику руську літературу» (яка як розумію померла десь давно у 19-20 столітті), «досягнення російської науки» (які підступно не визнає Нобелівський комітет). По-третє, росіяни все ж реалістично оцінюють джерела власного сорому. «Супернарод» у межах «супердержави» визнає (54%), що живе десь на рівні африканських країн.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *