Сашко Лірник: Сам бля, без ансамбля

Чоловік заїздить в село на возі і гукає: «Люди!!! Я вам вугілля привіз!» Коняка обертається і з гіркотою каже: «Ага, він привіз!»

Щойно мені подзвонив знайомий із Черкащини.

Подзвонив і привітав.

Я здивувався- з чим? Ніби день народження минув…

-Так( кричить він в слухавку) твій мультсеріал отримав Шевченківську премію!!!

??????

Як?!!! Чому? Звідки?

От скажіть мені,друзі, класно у нас буває?
Ти вислуховуєш ідею товариша, який пропонує скопіювати російський серіал «Гора самоцвєтов» із ведмедиком «єдіной россії» в якості головного персонажа.

Потім відхиляєш цю його ідею.

Потім придумуєш іншу ідею,концепцію і принципи, де в основі лежать казки, легенди і оповвіді про різні місця України.

Вигадуєш нових персонажів, погоджуєшся на використання себе любимого і свого імені для мульсеріалу.

Потім збираєш матеріали, вивчаєш теми.

Потім пишеш сценарії.

По твоїм сценаріям знімається мультсеріал.

Потім переконуєш російськомовного «по жизні» товариша , що мультик має бути українським а не «взагалі про хароше», і що кіт Воркіт це не від слова «Вор», якого в українській мові взагалі не існує, а від слова «воркотати».

Потім «чистиш» інші сценарії від «ляпів», потім воюєш з режисерами, які пробують настільки змінити твої задумки, що фільми просто провалюються, і шукаєш шляхи «мінімізації втрат», щоб не переліплювати.

Ти озвучуєш цей серіал на пару з Ганнусею..
Далі ти отримуєш лауреатство кінофестивалю «За кращий сценарій»по цим мультикам .
А головне цей мульсеріал про тебе, де ти головний герой, разом із своїм котиком.

Так і задумувалось, так і робилося.

І що цікаво у кожної іншої серії — свій інший колектив і свій інший режисер.

А потім випадково від сторонніх людей(!!!) дізнаєшся, що за цей мультсеріал твій товариш отримав Шевченківську премію.

Ура!!!! Вітання !!!

Товариш дійсно заслужив Шевченківську премію. Як керівник проекту, як організатор і т.д. Своєю довгою працею заслужив.

Тільки чому, мля, цей товариш не вважав за потрібне подзвонити мені і хоча б подякувати?

Чому я дізнаюся про успіх спільного проекту від Петі з Гордашівки, а не від Стьопи з Києва?

І раптом бачу, що «заднім числом» в акурат до нагородження змінюється назва мульсеріалу із «Мандри Лірника Сашка» на «Щоденник котячих мандрів».

Тобто мій кіт лишився, бо йому дякувати не треба,а Лірник Сашко випарувався .)))

Який «мудрий » і «чесний» підхід(навіть знаю хто порадив так зробити).)))

Я вже ніяким краєм до цього діла?

Степане, як ти думаєш, варто це подяки?
Ну хоча б пляшки пива чи що.
Або просто подзвонити…
Телефон загубив?
І Ані не подякував. Ну за озвучку мого котика хоча б…
Блін.
Паскудство.

Таке відчуття , що ти спиш в казармі, а твій сусід під ковдрою сало жере із домашньої посилки.

Я сало не їм, і забирати шматок з чужого рота не привчений.

Я людина творча.

Матеріальне для мене на другому плані.

Я не за премію чи медальки.

Мені «за державу образливо».

На врученні «Оскара» щасливий переможець дякує своєму колетиву зі сцени.

Ясно що ділитися золотою статуеткою не потрібно.

А подякувати тим людям, які це з тобою робили треба.

Це обов’язково і морально.

Очевидно , що тут виявилось моральним змінити назву фільму, «винести за лапки» колектив , накритися ковдрою і жерти сало.

Я дійсно не розраховував на запрошення в кафе, чи розпиту пляшку шампанського з режисерами, акторами,художниками, які всі разом робили серіал( врешті-решт нагороду має отримати хтось один, а не натовп із півсотні рил), але на слово подяки розраховував. Чесно.

І нехай не всі 26 серії зроблені по моєму сценарію, а лише одинадцять(дві з них в співавторстві), але і товариш теж особисто робив тільки кілька серій із всіх.

Відкину звинувачення в особистих претензіях — я подзвонив іншим «учасникам цього дійства»- їх теж не привітали. Класика. Сам бля, без ансамбля.

Хотів тебе поздоровити, Стьопа, із твоїм особистим успіхом, та телефони чомусь не відповідають….

Доводиться тут дякувати.

Для мене вдячність і добре слово більше важить. І моє ім’я.

Тож вітаю з твоєю особистою перемогою, братіку !

Ти глиба, монстр, майстер і геній.

І все сам, сам….

Удачі тобі !
Спасибі за творчу співпрацю.

Я багато від тебе навчився.

Тепер знаю як «досягати вершини».

До речі ти мого «Щедрика» теж собі в актив записав я бачу.

І теж ти «сам бля, без ансамбля», при тому що я тебе запросив на свій сценарій по дружбі.

Прикметно що успішні мультики саме по моїм сценаріям, а про мене ні слова від тебе.

П.С. На фото ми з товаришем Стьопою презентуєм наш мульсеріал.

П.П.С. Мені тут написали добрі люди, що в поданні Стьопа вказаний як «автор ідеї», «сценарист» і «режисер». Одне питання до «сценариста, режисера і автора ідеї»- А харя не трісне?

Одін за всєх і всє для одного….


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *