У тижневику «Грані-плюс» Луценко «заробляв» шляхом шантажу своїх колег – народних депутатів України.

Volodymyr Boyko:

Напевно, саме веселе (принаймні, для мене) в історії з затриманням головного редактора видання «Страна» Ігоря Гужви – це те, що про цю подію з пафосом повідомив генеральний, прости господи, прокурор Юрій Луценко. Бо, як запевняє Юрій Віталійович, обшук у редакції Інтернет-видання та затримання головного редактора спричинені тим, що Гужва, начебто, вимагав 10 тис. доларів з народного депутата Лінько за те, що «Страна» не стане публікувати компромат про народного, так би мовити, обранця.

А веселився я тому, що в 2002 – 2004 році я працював у тижневику «Грані-плюс», власником і головним редактором якого був Юрій Луценко. Зрозуміло, що гонорари я отримував «у конверті» безпосередньо з рук Юрія Віталійовича, а існувало це видання завдяки тим коштам, які Луценко «заробляв» шляхом шантажу своїх колег – народних депутатів України.

Наприклад, після виходу в «Гранях-плюс» моєї трилогії про першого віце-спікера Верховної Ради (і майбутнього генерального прокурора України) Геннадія Васильєва Юрій Віталійович витряс з Геннадія Андрійовича 50 тис. доларів, шантажуючи його моїм прізвищем і обіцянкою опублікувати четверту статтю.

Зрозуміло, що я про шантаж нічого не знав і з тих грошей мені нічого не перепало. А про такий дивний спосіб заробітку головного редактора я довідався пізніше, коли Луценко мені заявив, що більше ніяких статей про Васильєва він розміщувати не буде й прямо назвав причину.

Моє здивування було безмежним. Я, по своїй наївності, думав, що Юрій Віталійович живе виключно з хабарів (він не приховував, що, будучи головою підкомітету з питань зв’язку у транспортному комітеті Верховної Ради, бере гроші за лобіювання інтересів провідних операторів мобільного зв’язку). І лише після історії з 50-ма тисячами доларів, отриманих Луценком від Васильєва, я зрозумів, через що Юрій Віталійович час від часу доводив до відома журналістів видання прізвища тих можновладців, яких забороняється згадувати всує на шпальтах «Грані-плюс» – зокрема, народного депутата Юхима Звягільського та голову СБУ Леоніда Деркача (за останнього Луценку заплатив син Деркача Андрій).

Що стосується Ігоря Гужви, то його професіоналізм і категоричне несприйняття «джинси» є загальновідомими в журналістському середовищі.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *